Джордж Діксон був радником, мером і членом парламенту в Бірмінгемі. Але головна його принада, як політичного діяча, як мера, який, хоч, і був на своєму посту зовсім незначний час, це реформування шкільної освіти в Бірмінгемі. Джордж Діксон послідовно виступав за позаконфесійну й безоплатну початкову освіту для всіх дітей до 12 років. Саме за протекції Діксона були обрані перші шкільні ради. Ця компанія продовжувалася ще сім років, і зрештою початкова освіта, стала безоплатною та обов’язковою в Англії та Уельсі, а Джордж Діксон був одним із тих, хто це послідовно провадив. Більш детально про життя та мерський шлях Джорджа Діксона читайте на birminghamyes.com.
Дитинство, переїзд до Бірмінгема
Джордж народився 1820 року в Гомерсалі, графство Йоркшир, і навчався в гімназії Лідса. Ця гімназія заслужила репутацію навчального закладу, що був великим прихильником освіти для всіх дітей. Таким чином, його повноліття майже точно збіглося з правлінням королеви Вікторії. У 1838 році Джордж Діксон переїхав до Бірмінгема разом зі своїм братом Абрахамом і приєднався до торгової фірми Rabone Brothers. Вільно володіючи іспанською та, ймовірно, французькою, він багато подорожував неодноразово буваючи за кордоном. У справах бізнесу він провів три роки в Австралії. Після повернення зайнявся міськими проблемами. Попри те, що тепер він був міським жителем, він виявляв неабиякий інтерес до стану робітників і, що найдивніше, навіть керував справами першої в історії профспілки сільськогосподарських робітників.
Цікаво, що у Rabone Brothers були в наявності вільні складські приміщення, і протягом багатьох років їх частину орендувала відома кондитерська компанія Cadburys, для виробництва шоколаду, перш ніж, переїхати до Борнвіля. А її засновник Джордж Кедбері був завзятим учителем недільної школи, прагнучи до неконфесійної освіти, і це стало ключовою темою майбутньої кар’єри Джорджа Діксона. Поки ж що, в 1844 році він став партнером, а потім і очолив компанію Rabone Brothers. Відтоді все своє життя Джордж керував підприємством. У 1885 році він одружився із сестрою політика Джеймса Стенсфелда, донькою судді Галіфаксу також Джеймса Стенсфелда.
Бавовняна історія
Джордж Діксон уперше привернув увагу громадськості Бірмінгема з початком громадянської війни в США. Постачання бавовни з півдня було припинено, що призвело до жахливих наслідків для ланкаширських бавовняних робітників, і Діксон впорався із цією проблемою, надавши величезну допомогу, фактично порятунок Манчестеру. Він був настільки успішним у цьому проєкті, що на кошти, що залишились, була побудована лікарня в Бірмінгемі.
То були спокійні та вигідні часи, для того, щоб вести бізнес у Бірмінгемі. Гроші зароблялися на різноманітних проєктах, таких, як експорт повних залізниць до Куби, на цукрові плантації. Також постачався одяг для Стенлі, у його експедицію з пошуку Лівінгстона. У 1865 році Джордж Діксон був тією людиною, що разом зі своїм старшим братом Абрахамом втрутилася і допомогла забезпечити майбутнє банківської компанії Lloyds, яка була під загрозою банкрутства.
У 1863 році Діксон увійшов до місцевого самоврядування, як член ради Еджбастона в Бірмінгемі. Слід зауважити, що він був активним членом Бірмінгемського та Еджбастонського дискусійних товариств, у яких майже всі місцеві політики навчалися та практикували ораторське мистецтво. Джордж взявся за кілька заходів, спрямованих на поліпшення становища простих людей. Головно, завдяки його зусиллям Астон-Холл і Парк були закріплені за містом, а ще він був одним із перших організаторів Руху волонтерів стрілецької зброї в Бірмінгемі, який було відкрито на зустрічі, що відбулася в залі комітетів ратуші в грудні 1859 року. У 1863 році він був обраний радником району Еджбастон, а 9 листопада 1866 року він був обраний мером.
Придушення червневого заворушення
Рік його перебування на посаді запам’ятався червневими заворушеннями 1867 року, спричиненими анти поперською пропагандою фанатиків Вільяма Мерфі та Джорджа Хаммонда Воллі. Довелося викликати ескадрон гусар, щоб розігнати натовп, і Діксон, який раніше відмовив Мерфі у використанні ратуші, сміливо їхав серед розлюченого натовпу на Арені для кориди та читав Закон про бунт. Повстання Мерфі, як вважається, було другим найгіршим громадським заворушенням за все дев’ятнадцяте століття, різанина в Петерлоо була жахливою. Проте, Джордж Діксон особисто придушував його верхи на коні.
За збігом обставин один із двох депутатів парламенту Бірмінгема Вільям Шолфілд того дня помер, і Діксон балотувався до парламенту на наступних довиборах на його місце. Тобто в липні 1867 року Джордж Діксон подав у відставку, щоб стати кандидатом у члени парламенту від Бірмінгема, і був обраний депутатом 23 липня цього ж року. Потім у 1885 році він став членом парламенту від Еджбастона й залишався в парламенті до своєї смерті в 1898 році.
Оскільки його репутація значно покращилася в результаті дій під час придушення бунтів, він взявся за головну амбіцію свого життя — покращення системи освіти в країні. Відповідно, освіта для всіх, стала одним із перших його досягнень ще на посаді мера. На початку 1867 року відправною точкою стала приватна конференція, яку Джордж Діксон провів у своєму будинку для впливових чоловіків міста, щоб обговорити можливі шляхи розв’язання проблеми відсутності освіти для дітей. У березні в ратуші відбулися громадські збори, на яких було засновано Бірмінгемське освітнє товариство, подібне до того, яке було створено в Манчестері та Салфорді в 1864 році.
Товариство збирало гроші на оплату навчання деяких дітей, а також підвищувало обізнаність про цю потребу. Освітні товариства проклали шлях для більш сміливої й політичної Національної освітньої ліги, яка була заснована в Бірмінгемі в 1869 році під головуванням Діксона за підтримки Джозефа Чемберлена — віцеголови, а пізніше голови виконавчого комітету, Р. В. Дейла, Джессі Коллінгса — почесного секретаря Ліги й Товариства допомоги освіті й Вільяма Гарріса.
Перемога Джорджа Діксона
Так було встановлено шлях до обов’язкової та безоплатної шкільної освіти для всіх. Це було не без труднощів, особливо з Джозефом Чемберленом. Час від часу вони були запеклими суперниками, поки Діксон не став головою місцевої шкільної ради.
Та до 1884 року стало очевидним, що законодавство було недостатнім, щоб впоратися з найрозумнішими дітьми міста. Спочатку було шість екзаменаційних балів, але найздібніші бажали йти далі, перш ніж їм дозволили залишити школу, тому було створено сьомий клас. Такий факт, цей клас навчався на тому самому складі, який використовував Cadburys для виготовлення шоколаду, до того, як компанія переїхала до Борнвіля.
Сюди приводили найрозумніших учнів з усього міста. Діксон за власні кошти облаштував його під школу. Був конкурс на місце. Такий клас був одним із перших у своєму роді в країні, і викликав широке захоплення. Але не обійшлося без труднощів, взимку, наприклад, було жахливо холодно. Розташоване на перехресті Брідж-стріт і Брод-стріт, це приміщення було зруйноване німецькою бомбою в 1941 році.
Школа, як установа кілька разів змінювала назви: від школи сьомого класу, школи вищого класу, школи гімназії та Академії Джорджа Діксона, але вона залишається першою у сфері державної середньої освіти.
Джерела: