Тереза Стюарт була лідеркою Лейбористської партії в міській раді Бірмінгема, найбільшого місцевого органу влади Великої Британії, з 1993 до 1999 року. Вона була першою і довго єдиною жінкою, яка обіймала цю посаду. За час своєї каденції вона перемикнула увагу ради з витрат на інфраструктуру та конференц-центри на соціальні послуги та освіту. Саме під керівництвом Терези Бірмінгем був визнаний найкращим місцевим органом влади Британії за версією Local Government Chronicle 1998 року. Більш детально читайте на birminghamyes.com.
Молодість Терези
Тереза Райсман не була уродженкою Бірмінгема, вона народилася в Лідсі. У ранньому дитинстві її батько банкір зник безвісти. До кінця свого життя Тереза його більше ніколи не бачила, хоча і знала, що, як виявилось, він був банкрутом, а тому втік не лише від сім’ї, заливши напризволяще маленьку донечку, але й з країни.
Відтак утримання сім’ї лягло на плечі її матері, яка влаштувалася на роботу секретаркою та виховувала Терезу самостійно. Ну і, як часто буває, не обійшлося без допомоги згуртованої єврейської громади Лідса.
Закінчивши школу дівчина отримала стипендію і почала вивчати математику в Сомервільському коледжі Оксфордського університету. Саме там вона познайомилася з Джоном Стюартом, і вони одружилися в 1953 році. У них народилося четверо дітей — два хлопчики й дві дівчинки. Якийсь час Тереза працювала в Марконі, бувши їхньою єдиною випускницею, а потім пройшла навчання, здобувши педагогічну освіту, хоча викладати в школі їй так і не довелося.
Джон, своєю чергою, влаштувався на роботу у вугільну компанію. Пізніше він був переведений до Единбурга, потім до Донкастера, а ще пізніше до Бірмінгема. Любляча дружина завжди їхала за чоловіком. Саме в Бірмінгемі голова родини залишив вугільну справу та перейшов працювати викладачем до Бірмінгемського університету, де згодом став професором місцевого самоврядування.
Джон і Тереза завжди були дуже близькі. Тереза із цього приводу, жартуючи, навіть розповідала історію про те, як вони одного разу дуже серйозно посварилися, в 1951 році, але охолонувши подумали, поговорили й вирішили, що їм це не сподобалося, а тому вирішили більше так не чинити й не сварилися більше.
Початок громадської діяльності
Тим часом Тереза розпочала свою громадську й політичну діяльність. Спочатку вона доєдналася до компанії за мир та світ без ядерної зброї, ставши організатором місцевого відділення. Пізніше молода пані вступила до Лейбористської партії.
Була в Терези Стюарт своя мета — жінка виступала за всеохопну освіту для всіх без виключення. Так вона заснувала Бірмінгемську консультаційну службу з питань вагітності. Саме звідси взяла свій початок така сама Британська консультаційна служба.
Крім того, Тереза Стюарт курувала компанії, які надавали сексуальні поради для дітей, захищали право жінки вибору щодо абортів. Крім того, у її активі успішне керівництво кампанією за забезпечення виплати дитячої допомоги матері, а не батькові.
У 1968 році Терезу Стюарт призначили на 3-річний термін керувати радою лікарні Бірмінгема. Та протриматись на цій посаді їй вдалося лише один рік із трьох. Міністр уряду Кіт Джозеф звільнив її через політичні переконання. Через кілька років її було обрано членом ради від Лейбористської партії в окрузі Біллслі, на цій посаді Тереза присвятила себе покращенню життя бідних членів громади.
До того ж жінка почала активно підтримувати гей-спільноту міста, знайшовши там багато друзів. Вона забезпечувала їм громадські гранти, стикаючись із завзятим опором у раді. А ще Тереза Стюарт створила майстерню для людей з інвалідністю та матерів-одиначок, щоб навчити їх навичок, необхідних для того, щоб заробляти собі на прожиття.
А коли в 1970-х почалися страйки шахтарів, проти закриття шахт у Бірмінгемі, жінка відчинила свій будинок дозволивши їм пожити в себе. Тоді ж у 70-ті, восени 1974 та 1979 років Тереза Стюарт балотувалася до парламенту в окрузі Холл-Грін. Що правда, вона не змогла перемогти в передвиборчих перегонах, обидва рази програвши. Особливого засмучення від поразок вона не відчула, оскільки її серце було пов’язане лише з місцевою політикою.
Але, так сталося, що за те, що Тереза разом зі своїми соратниками по місцевій раді виступила проти запланованих скорочень місцевого дитячого будинку, в 1988 році її відсторонили від посад. Та дарма, через якийсь час жінка повернулася до ради, й аж до 1993 року лейбористська група обрала її своїм лідером. Як наслідок, вона стала головою міської ради Бірмінгема, першою жінкою на цій посаді. Ба більше, Тереза Стюарт обіймала цю посаду цілих 6 років.
Робота головою міської ради
Час, який Тереза Стюарт провела на цій посаді призвів до значного зсуву акцентів у політиці. За її керівництва Радою, влада перейшла від розвитку інфраструктури та будівель до зосередження на людях. Робити це хотіли через освіту та соціальні послуги.
Яскравим прикладом підтримки саме соціальної політики стала відома відмова від проведення ігор Співдружності у Бірмінгемі. Саме Рада, очолювана Терезою Стюарт, не підтримала цю ідею. А сама Тереза заявила, що гроші слід витрачати на школи та житло. Зате в 1998 році Бірмінгем отримав нагороду, як місто, в якому працює найкращий місцевий орган влади у Великій Британії. Ця подія сталася в рамках церемонії вручення нагород за місцеве самоврядування.
Того ж року Бірмінгем приймав саміт G8. Тереза зустрілася з Біллом Клінтоном і Тоні Блером. Але найбільш захопливою для неї стала зустріч із Нельсоном Манделою. Фотографія, на якій вони обидва усміхнені, зустрічаються та потискають один одному руки, залишалася на камінній полиці до кінця її життя.
Цікаво, що Рада організувала з цього приводу цілий захід — «Вечеря з Манделою» вартістю 50 фунтів стерлінгів з особи. Та Тереза рішуче відхилила таку пропозицію, змінивши її на безоплатний захід, надавши, при тому, мешканцям Бірмінгема можливість зустрітися з дійсно великою людиною.
Але все рано, чи пізно закінчується. Тереза Стюарт пішла з посади голови міської ради в 1999 році та стала мером Бірмінгема на один рік у 2000 році. Вона остаточно пішла з місцевої політики у 2002 році, хоча, по можливості, усе ще брала активну участь у діяльності Лейбористської партії аж до 2017 року. Тереза брала участь у передвиборчих компаніях партії до 87 років.
Світла пам’ять Терези Стюарт
Її називали однією з найвпливовіших жінок у британському політичному житті. Про те, як до неї ставляться містяни, говорить той факт, що на її честь названо трамвай у Бірмінгемі — це трамвай № 11.
Вона померла після тривалої хвороби. Її подруга, Гаррієт Гарман, сказала, що вона була однією з перших, коли мова заходила про боротьбу за рівність та представництво жінок.
Навіть після її смерті, у некролозі, газета «Дейлі телеграф» назвала її «лідером божевільних лівих». А що ж їх так розлютило, виявляється, той факт, що Тереза Стюарт відмовилася обідати з королевою, а ще те, що вона створила майстерню для лесбіянок з інвалідністю.
Але її син Генрі став на захист померлої матері та її пам’яті, заявивши, що його мати прожила достойне життя і виховала його самого та братів і сестер так, щоб вони чітко усвідомили, що навіть у політиці можна жити, керуючись принципами.
Джерела: