У 20 столітті Бірмінгем, друге за кількістю населення місто Великої Британії, мав славу “промислового центру Європи”. У ньому активно розвивалися різні галузі промисловості та працювали десятки тисяч фахівців. Коли Велика Британія була залучена до Першої світової війни, ресурси Бірмінгема відігравали одну з ключових ролей для її успіху. Який внесок у військову справу зробили місцеві жителі? Далі на birminghamyes.com.
Наскільки війна торкнулася Бірмінгема?
Перша світова війна стала найбільшим воєнним конфліктом минулого століття. Велика Британія була членом Антанти – союзу з Францією та Російською імперією. Вона була залучена до воєнних дій з самого їх початку в 1914 році. На перший погляд, може здатися, що участь Бірмінгема у Першій світовій війні була непрямою. У ньому не проходили великі битви, а також він був захищений від бомбардувань. Проте у Бірмінгемі не залишилося жодної родини, яка б не була залучена до воєнних дій. І насамперед це пов’язано з мобілізацією місцевих жителів.
Бірмінгемці були призвані на фронт одразу після оголошення про участь у ній Великої Британії. Британська армія брала участь у масштабних бойових діях, тому було потрібно багато людського ресурсу. Бірмінгемці навчалися і вирушали брати участь як у бойових діях на фронті, так і у морських боях. Спочатку було зібрано батальйон з більш ніж 8000 місцевих жителів, а потім до них приєдналися ще близько 4000 добровольців. Усі міські батальйони Бірмінгема об’єдналися у Королівський Уорікширський полк. У наступних роках кількість мобілізованих зростала.
Крім того, всі промислові підприємства міста були спрямовані працювати на фронт. Вони виробляли зброю та все необхідне для забезпечення британських солдатів. Заводи, які продовжували працювати, щоб забезпечувати усім необхідним мирне населення, все одно мали отримати кваліфікацію, щоб хоча б частково підтримувати військову промисловість.
Вклад бірмінгемців у військову справу
Крім військового виробництва, Бірмінгем виконував ще одну важливу функцію. Він став місцем, у яке можна було доставляти та лікувати поранених солдатів з усіх регіонів Великої Британії й не тільки. Тут було засновано десятки лікарень та пунктів надання першої медичної допомоги. Здебільшого ними керували дві організації: Червоний Хрест та Королівський медичний центр. Ще одну велику лікарню було сформовано на території Бірмінгемського університету. У ній було облаштовано місця для тисяч пацієнтів, причому тут проводили навіть складні хірургічні операції.
Місцеві жителі активно підтримували облаштування та підтримку лікарень. Багато добровольців проходили навчання та допомагали медичним працівникам. У 1916 році був сформований оркестр “Woodgate Valley Prize”. Його учасниками стали колишні військові, які зазнали травм і не могли більше брати участь у війні безпосередньо, та інші добровольці. Оркестр виступав для пацієнтів бірмінгемських військових шпиталів, а також на похороні померлих солдатів. А ще “Woodgate Valley Prize” запрошували брати участь у військових парадах, зокрема після закінчення війни.
Роль жінок
Чоловіча половина населення Бірмінгема була повністю залучена до військових дій. Ті, хто не був мобілізований та відправлений на фронт, навчалися працювати на підприємствах, які займаються виготовленням зброї. З огляду на це жінкам довелося швидко освоювати професії, які раніше вважалися чоловічими. Крім того, місцевим мешканкам доводилося працювати на заводах, які уряд зарахував до категорії “надзвичайно важливих”. Ось деякі з них:
- “Kynoch”. Цей завод відігравав ключову роль у виробництві боєприпасів для британської армії. Цікаво, що бренд “Kynoch” є одним з відомих бірмінгемських брендів у наш час, хоча спрямованість його виробництва змінилася.
- “Mills”. Це завод з виробництва гранат, на якому під час Першої світової війни також працювали сотні жінок.
- Автомобільний завод у Лонгбриджі. Хоча спочатку він спеціалізувався на виробництві автомобілів, під час Першої світової війни у ньому почали виробляти деталі для військових літаків. Автомобільний завод також працював ще довгі роки після завершення війни та був закритий у 2005 році.
Історики кажуть, що діяльність жінок під час Першої світової війни була настільки масштабною, що не могла залишитись непоміченою. Це стало важливим кроком на багатовіковому шляху рівноправності. У наступні роки британські жінки нарешті отримали виборче право та багато інших прав, у яких раніше були обмежені.
У 1920-х роках у Бірмінгемі відбулося відкриття Залу пам’яті – військового меморіалу. Його присвячено британцям, які загинули під час Першої світової війни. За офіційними даними, їх кількість перевищує 12000 і, на жаль, до неї входять солдати, а також мирне населення, зокрема жінки та діти. Зал пам’яті розташований на Брод-стріт та його відвідують бірмінгемці, а також туристи. Цікаво, що в останні роки це історичне місце стало особливо популярним. Відвідувачі з усього світу приїжджають сюди, щоб висловити повагу хоробрим солдатам, а також подумати, наскільки жахливі наслідки приносять війни.