Черчилль був об’єднувачем. Ба більше, він об’єднував не лише народ Великобританії для боротьби з фашизмом. Він став об’єднавчою силою для всього людства. Як він сам казав із цього приводу — він не робив людей сміливими, він лише дозволяв їхній мужності проявитися. Це дуже цікава відмінність. Адже Черчилль навчив націю мистецтву бути безстрашним. До того ж саме Вінстон Черчилль був тією людиною, яка допомогла підняти настрій пошарпаному під час «Бліцу» Бірмінгему, коли тривали руйнівні бомбардування воєнного часу. Більш детально про все це читайте на birminghamyes.com.
Черчилль під час війни
Хай там як, але саме Вінстон Черчилль, прем’єр-міністр Британії привів країну до перемоги, переживши разом із нею найважчі години Другої світової війни. Багато хто певен у тому, що безстрашність, це те, чому можна навчити, особливо на власному прикладі.
Декого з дослідників дивує той факт, що Гітлер і його Люфтваффе не знайшли Чекерс, резиденцію де жив Черчилль, і не розбомбили його. Той заміський будинок із довгою під’їзною дорогою, покритою блідим каменем. Вночі, під повним місяцем, цей шлях світився, як стрілка, що вказує на це місце.
Сам Вінстон Черчилль дуже стійко переносив авіанальоти. Було багато випадків, коли якраз перед авіанальотом, Черчилль ліз на дах і спостерігав. Він був таким. Він не збирався ховатися в укритті під час нальоту. Він хотів побачити, як це відбувається. А наступного дня, Черчилль поводився так, ніби нічних авіанальотів не було. Усе це було частиною його стилю, частиною того, як він підбадьорював і заохочував націю. Якщо Черчилль це робить, думали англійці, якщо він достатньо сміливий, можливо, нам теж не слід боятися.
Ще одна річ, яка не давала спокою, було усвідомлення загрози вторгнення. Були моменти, коли воно вважалося просто неминучим. Говорили про вторгнення за кілька днів, або вторгнення в наступну суботу. Одне діло терпіти замалим не два місяці бомбардувань, а зовсім інше — жити з постійною тривогою, що це преамбула до вторгнення.
Що ж стосується Черчилля, то він дуже чітко розумів цю загрозу з боку Німеччини. І в нього був свій план на цей випадок. Вінстон Черчилль чітко знав, що єдиний спосіб реально перешкодити будь-яким спробам Гітлера вдертися в Англію — це збільшити кількість винищувачів, щоб Люфтваффе ніколи не змогло досягти переваги в повітрі. Черчилль вважав, що якщо Люфтваффе вдасться знешкодити, вторгнення буде неможливим.
Підтримка бірмінгемців
Така поведінка впливала на настрої в суспільстві. Черчилль демонстрував потужну підтримку британцям. У 1941 році він завітав до обложених громадян Бірмінгема, саме тоді, коли смерть і руйнування сипалися з неба під час бомбардувань.
Черчилль прибув о 14:30, він відвідав завод, де виготовляли танки, потім ще кілька заводів, які в той час усі працювали на оборону Великої Британії. Прем’єр-міністр побував на станції Нью-стріт, де його з радістю зустрічали тисячі людей, які махали йому руками та вітали його.
Як прем’єр-міністр Великої Британії, у своєму фірмовому капелюсі Гомбург та з тростиною в руках, він прийшов, щоб згуртувати громадян та вселити надію і мужність серед жахів війни. Тоді Вінстон мав 66 років, його так само радісно зустрічали натовпи бірмінгемців, що вишикувалися вздовж вулиць у вересні 1941 року. Черчилль оглядав пошкоджені бомбами житлові райони Бірмінгема.
Перебуваючи в місті, він також зустрівся з героями цієї війни, які були нагороджені за хоробрість на церемонії в Холловей-Хед. Серед них було кілька поліціянтів, зокрема, констебль Рональд Джексон, який став першим бірмінгемським поліціянтом, нагородженим медаллю Георга.
До всього Вінстон Черчилль відвідав аеродром Касл-Бромвіч, який під час Другої світової війни використовувався, як завод із виробництва літаків. Там працювало понад 12 тис. працівників. За час війни тут було виготовлено приблизно таку ж кількість літаків «Спітфайр» — це понад половину від тієї кількості, яку коли-небудь випускали.
Черчилль також зустрівся з Алексом Хеншоу, головним льотчиком-випробувачем у Касл-Бромвічі з 1940 до 1945 року. Хеншоу випробував багато літаків заводу, а також влаштував видовищні авіашоу на «Спітфайрах».
Кінець «Бліцу»
Так британці пережили «Бліц» і не «дочекалися» вторгнення на острови. Одного дня настала неймовірна тиша. Люди не могли повірити. Погода була гарна, ночі ясні. І найголовніше, що день за днем було тихо. Більше жодних бомбардувальників над Бірмінгемом. Це був кінець першого й найважливішого етапу німецької повітряної війни проти Британії. Це була перша справжня перемога Англії в Другій світовій війні. А потім був травень 1945 року.
Вінстон Черчилль повернувся до Бірмінгема ще раз. Це сталося під час загальних виборів у Великій Британії 1945 року, які відбулися невдовзі після Дня Перемоги в Європі — 8 травня 1945 року, який офіційно ознаменував кінець Другої світової війни.
Як відомо, під час війни вибори були призупинені, і це були перші загальні вибори, які провели за останні 10 років, з 1935. Відтак Черчилль прибув до міста 25 червня 1945 року в надії забезпечити перемогу своєї Консервативної партії. Тоді перебуваючи в Бірмінгемі, він тричі гукнув «ура» чинному депутату-консерватору Джеффрі Ллойду, якого було обрано депутатом від Бірмінгема в 1931 році.
Але, навіть, попри свій статус героїчної постаті, яка провела країну й місто Бірмінгем крізь війну, Британія дивилася далі, у нове майбутнє, і Лейбористська партія Клемента Еттлі здобула несподівану переконливу перемогу. Та Черчилль не був би Черчиллем, якби злякався, чи склав руки. Він продовжував залишатися лідером опозиції, і хоча, лейбористи знову перемогли на загальних виборах у лютому 1950 року, це вже сталося з несуттєвою перевагою.
Природно, що в рамках тієї виборчої кампанії Вінстон Черчилль втретє відвідав регіон і місто. Він традиційно вітав натовп, який відповідав йому взаємністю, висунувшись зі свого автомобіля та жуючи сигару, коли його везли з ратуші Бірмінгема до Вулвергемптона в 1949 році.
А пізніше були ще одні, оголошені лейбористами загальні вибори й шанс повернутися на Даунінг-стріт, у жовтні 1951 року. Супротивники консерваторів сподівалися збільшити свою присутність у парламенті. Але вони програли, і торі повернулися до влади, а Черчилль розпочав свій другий термін на посаді прем’єр-міністра Великої Британії.
Бірмінгем пам’ятає
Він пішов у відставку в 1955 році та помер через десять років. Навіть після смерті можна прослідкувати його зв’язок із Бірмінгемом. Річ у тім, що фурнітуру для його труни виготовила бірмінгемська майстерня братів Ньюменів із Ювелірного кварталу. Що правда, ця робота залишилася непоміченою під час служби в соборі Святого Павла в Лондоні 30 січня 1965 року, оскільки труна була завішана прапором Великої Британії.
Та попри все, внесок Вінстона Черчилля не був забутий мешканцями в Мідленді. У 1969 році в сусідньому Дадлі було відкрито меморіал Черчиллю. Меморіальний екран сера Вінстона Спенсера Черчилля з 17 вітражними панелями ознаменував завершення будівництва нового Черчиллівського виборчого округу Дадлі, коли його було відкрито 8 вересня того ж року.
Активісти стверджують, що він відображає те, як Черчилль надихнув британський народ боротися не лише за свободу Британії, а й за свободу всього світу.
Джерела:
- https://www.smithsonianmag.com/history/how-winston-churchill-endured-blitzand-taught-people-england-do-same-180974229/
- https://www.birminghammail.co.uk/news/nostalgia/winston-churchill-anniversary-amazing-photos-8506130
- https://www.birminghammail.co.uk/news/nostalgia/churchills-hidden-eerie-ww2-relic-27505739