Друга світова війна значною мірою вплинула на Бірмінгем та його жителів. Місто мало важливе стратегічне значення і славилося розвиненим промисловим сектором. У ньому було багато заводів та інших великих підприємств, які після початку воєнних дій працювали на потреби британської армії. Не дивно, що Бірмінгем зазнав бомбардувань і у його руйнації були зацікавлені противники. Далі на birminghamyes.
Втім, не лише бомбардування порушило спокійне та звичне життя бірмінгемців. У місті було оголошено масштабну мобілізацію, яка вплинула на тисячі сімей. Як вона проходила та які мала особливості?
Початок загальної мобілізації
Коли у 1939 році Велика Британія оголосила війну, у всіх містах країни було запущено процес мобілізації. Почалася вона й у Бірмінгемі. Мобілізація проходила у кілька етапів, пов’язаних зі збільшенням потреб армії:
- У вересні 1939 року на військову службу були призвані бірмінгемці віком від 20 до 22 років. Молоді люди вважалися найбільш перспективними та здібними, тому одразу вирушали на навчання, а потім поповнювали лави солдатів.
- У листопаді було оголошено про зміни та мобілізації вже піддавалися чоловіки віком від 18 до 41 року. Враховуючи те, наскільки інтенсивно розвивалися воєнні дії, військовому керівництву стало зрозуміло, що потреби армії неможливо покрити лише молодими людьми у віці 20-22 років.
- З 1940 по 1954 умови мобілізації постійно змінювалися, що залежало від потреб британської армії. Під неї потрапляли чоловіки віком від 18 до 51 року.
Розподіл новобранців та можливості відстрочення
Кваліфікація та можливості бірмінгемців при розподілі їх у місцях служби мало враховувалися. Ключовим чинником для формування підрозділів були потреби армії. Багато новобранців прагнули пройти спеціальну підготовку, щоб їх зарахували до військово-морського флоту або військово-повітряних сил. Але кількість місць там була обмежена, тому більшість бірмінгемців вирушала служити до армії.
Перед початком навчання кожен призовник проходив медичний огляд. Якщо були виявлені проблеми зі здоров’ям, які потребували детального обстеження, чоловіків відправляли на діагностику до лікарень Бірмінгема. У деяких випадках могли враховуватись особливості здоров’я новобранців при їх розподілі у військові частини.
Не підлягали призову дві категорії чоловіків призовного віку. Перша – це ті, хто був визнаний непридатними за медичними показаннями. Друга – це ті, хто був заброньований за місцем роботи. Річ у тім, що вся промислова галузь Бірмінгема інтенсивно працювала на потреби армії. І чоловіки, які були в ній залучені, могли залишатися на своїх робочих місцях.
Мобілізація промисловості
Мобілізація промисловості, що проводилась по всій Великій Британії, особливо торкнулася Бірмінгема. У місті були десятки великих заводів, на яких виготовлялися боєприпаси та озброєння. Крім того, підприємства Бірмінгема спеціалізувалися і на інших галузях, важливих для армії, зокрема:
- металургійній;
- машинобудівній;
- електротехнічній;
- харчовій.
Наприклад, важливу роль для британської армії під час Другої світової війни відіграв “Longbridge plant”. Підприємство було визнано найбільшим автозаводом у світі у 20 столітті. Перший автомобіль на ньому був випущений у 1906 році. У наступні десятиліття виробництво розширювалося настільки інтенсивно, що зайняло ціле селище на околиці Бірмінгема.
Відразу після початку Другої світової війни завод “Longbridge plant” був переорієнтований на виконання військових замовлень. Його фахівці зайнялися виробництвом протитанкових гармат, бомбардувальників, винищувачів та іншої військової продукції. Район Бірмінгема, у якому розташовувався “Longbridge plant”, особливо часто піддавався бомбардуванням. Але все ж таки завод успішно працював на потреби британської армії до самого закінчення війни.
Мобілізація жінок
Коли до 1940 року мобілізація була розширена і під неї підлягали чоловіки віком 18-51 років, було оголошено мобілізацію жінок. До лав армії залучалися бірмінгемки віком від 20 до 30 років. Найчастіше їх зараховували до допоміжних підрозділів, в яких вони могли обіймати посади кухарів, секретарів, телефоністок та інші. Також жінок об’єднували в особливі жіночі корпуси та спеціальні підрозділи.
Бірмінгемки, які не піддавалися безпосередньо мобілізації, все одно працювали на потреби армії. Вони заміняли чоловіків на підприємствах, які виробляють боєприпаси та інше військове обладнання. Деякі жінки зайняли робочі місця, які раніше були виключно чоловічими, наприклад, вони отримували посади водіїв, механіків, сантехніків.
Мобілізація не торкалася жінок віком 20-30 років, які виховували дітей, що не досягли 14-річного віку. Щодо вагітних дівчат, то формально підстави не підлягати мобілізації у них не було, але на практиці вони також не призивалися.
Ставлення бірмінгемців до мобілізації було неоднозначним. Більшість чоловіків та жінок призовного віку не противилися виконанню свого громадянського обов’язку. Але наслідки мобілізації, пов’язані з людськими втратами, зруйнованими сім’ями та зламаними долями, відчувалися протягом довгих років після закінчення війни.