Неповнолітні банди були частиною ряду вуличних груп у Бірмінгемі кінця дев’ятнадцятого століття. Вкорінені в місцевих ремісничих традиціях, вони, як правило, були дуже жорстокими, без сильної ідентичності, але з особливими іменами, характерними для цієї місцевості. Аналіз віку, роду занять, етнічної приналежності та місця проживання демонструє характер заарештованих за пограбування та показує деякі зміни протягом періоду з 1870 до 1900 року.
Ознаки свідчать про те, що через етнічну напруженість у період процвітання банди швидко стали, по суті, територіальними. Зловмисники переїхали із центру міста в передмістя Астона та Бірмінгема. Посилення міжшкільного суперництва, можливо, допомогло зміцнити лояльність місцевих, але більшість із них, були все ж таки, старше шкільного віку. Певні родини забезпечували згуртованість і безперервність таким бандам.
Місцеві газети забезпечували розголос. Мюзик-холи іноді були аренами конфліктів і навіть смерті. Хоча, смертельні випадки були доволі рідко. Зусилля «цивілізувати» та контролювати молодь робітничого класу активізувалися у 1890-х роках, і банди, що тягнулися до роботи, знову злилися з міським середовищем, втрачаючи свою самостійність. Більш детально про розвиток злочинності на вулицях Бірмінгема в ХІХ столітті читайте на birminghamyes.com.
Насильство та терор на вулицях Бірмінгема
Вони були бандами, які принесли насильство та терор на вулиці Бірмінгема. Молоді головорізи стояли за хвилею вбивств, заворушень, пограбувань і нападів із ножами, які часто залишали поліцію безсилою — і бачили, як місцеві мешканці були надто налякані, щоб ризикнути й вийти на вулицю після настання сутінок.
Банди були розділені по лінії кордону районів або околиць і могли нещадно атакувати суперника, який вдерся на їх територію. Це звучить, як опис сучасного Бірмінгема, де Burger Bar Boys і Johnson Crew стоять за вбивствами та насильством. Але насправді це було місто приблизно 1870 року, коли на вулицях панували молоді злочинці, такі як The Peaky Blinders та The Sloggers.
Слід зауважити, що у вікторіанського Бірмінгема багато паралелей із проблемами, з якими сьогодні стикається місто. Складалося таке враження, що щось зловісне сталося із суспільством Вест-Мідлендсу в роки буму промислової революції. Поки вікторіанська публіка насолоджувалася славою Імперії, великі міста промислової революції ставали розсадником жорстоких молодих банд, яких ніколи раніше не було.
Вони вийшли з перенаселених нетрів і багатоквартирних будинків, де життя коштувало дешево, багато хто помер у дитинстві, і лише Закон про бідних забезпечив захист від бідності та старості. Насильство було частиною повсякденного існування й оточувало з усіх боків. Один зі способів впоратися — об’єднатися, можливо, спочатку з братами й сестрами, а потім із колегами по роботі та друзями по сусідству. Однією з перших злочинних груп, що виникла в центрі міста Брум, була банда The Cheapside Slogging. Пізніше саме це угруповування стане основою гірко звісної The Peaky Blinders, але це вже зовсім інша історія.
Банда The Cheapside Slogging
Тоді ж популярна місцева газета давала звіт про те, що навесні 1872 року більш як 400 головорізів спричинили неабиякий безлад у цьому районі, розбиваючи вікна, роблячи крадіжки з магазинів і нападаючи на власників та місцевих жителів, які намагалися втрутитися та захищатись. Усе це відбувалось у неділю та викликало великий жах та переляк у місцевих мешканців. Адже насправді велика група негідників зібралася тут цього дня.
«Бунтівники деякий час залишалися по сусідству, тероризуючи перехожих» — повідомляла місцева газета Birmingham Mail. Кілька підрозділів поліції було направлено, щоб розібратися з агресивними юнаками, і The Slogging Gang швидко відступила до Cheapside, у свій рідний район.
Офіцери розігнали банду, здійснивши три арешти. Були заарештовані, у тому числі двоє дуже бідних молодих чоловіків, які не мали постійного житла. Один із них зізнався, що розбив скло та вкрав оселедці з Ринкової зали, а інший — розбив вікна в будинку та церкві Святого Юди.
The Slogging згодом стали загальним терміном для молодих хуліганів, а також для вуличних боїв, діяльності, яка відбувалася на регулярній основі в центральних районах Бірмінгема. Але багато інших банд були названі на честь районів, у яких виросли їхні члени, зокрема, Стрілецький квартал, Гарнізон-лейн, Десять арок і Єпископ Райдерс.
Банда з Вайтхаус-стріт базувалася в Астоні, де сьогодні живе Johnson Street Crew. Їх очолював страшний головоріз Джеймс Ґріндрод, який у молодості жив насильством і злочинами. Зрештою, в 1882 році він був ув’язнений разом із молодим лейтенантом за розбійний напад. Вільям «Боуї» Борода, був лідером не менш жорстокої банди Дігбета, а на його обличчі були шрами від ножа, що свідчили про його тривалу кримінальну діяльність і численні вуличні бійки.
Банда The Peaky Blinders
Багато назв банд та їхні ватажки ставали сумно відомими наприкінці ХІХ століття. Але жодна з таких банд не перевершила The Peaky Blinders. Ця банда на вулиці Еддерлі виникла в районах Бордеслі та Смол Хіт, особливо бідних частинах міста Бірмінгема ХІХ століття.
На відміну від своїх суперників, The Peaky Blinders мали ретельно підібраний, стилізований прикид — брюки-дзвіночки, шовкова хустка, закручена навколо шиї та зав’язана на кінці, і пласка шапка, яка була вдягнена на голову з не суттєвим нахилом. Саме цей класичний вигляд членів банди був на фотографіях у поліціянтів того дня, коли вони були заарештовані. У той день заарештували й Девіда Тейлора, якого пізніше ув’язнили у віці 13 років за носіння зброї. Інші The Peaky — Гаррі Фаулз, з дитячим обличчям, Ернест Хейнс та Стівен МакНікл, які були ув’язнені за дрібну крадіжку.
Подружок або «molls» банди також було легко помітити. Відповідно до тогочасних звітів, вони носили розкішну колекцію перлів, довгу чілку, що закривала все чоло та спускалася майже до очей, і характерну яскраву шовкову хустку, що прикривала дівчині горло.
Подружки або «molls» бандитів
Кажуть, що The Peaky Blinders були такими ж жорстокими до своїх дівчат, як і до інших хлопців, а одна «molls» зізналася, що хлопці били їх та знущались кожного разу, коли виходили з ними на вулицю. І якщо хтось наважувався поговорити зі стороннім юнаком, то можна було отримати удар ногою.
Занепад бірмінгемських банд на початку XX століття збігся зі зменшенням населення в центрі міста. Сім’ї постійно переїжджали до навколишніх районів у пошуках більш здорового та спокійного існування, якомога далі від важкої промисловості та високого рівня злочинності.
Також свою позитивну роль відіграла поява молодих футбольних команд у місті: «Астон Вілли» та «Бірмінгем Сіті» (спочатку називалася «Small Heath Alliance»). Вважалося, що вболівання є більш здоровою альтернативою для юнаків та підлітків виражати свою відданість.
Нині більшість назв цих вікторіанських банд забуто, хоча Peaky Blinders — важковаговики того часу — досі живуть, як термін у деяких регіонах. Так називають молодих порушників порядку. Шкільний учитель на пенсії містер Гудерсон, сім’я якого походить із Бірмінгема, якось сказав, що поступове розширення міста збільшить різницю між територіями, але також збільшить відстань між ними. Так воно і сталося.
Джерела: