Бірмінгем був третім містом Британії за кількістю бомбардувань після Лондона та Ліверпуля. Перший великий рейд німецької авіації відбувся в серпні 1940 року. У вересні та жовтні відбулися нові. Під час бомбувань 19–20 листопада 1940 року було скинуто понад 400 тонн фугасних бомб. Постраждало одне з найважливіших підприємств міста — Birmingham Small Arms Works, загинули 53 працівники. Більш детально про бомбування Бірмінгема під час Другої світової війни та про те, як місто відбудовувалось, читайте на birminghamyes.com.
Важливий промисловий центр
Як важливий промисловий центр і найбільше місто Британії, після Лондона, Бірмінгем був очевидною мішенню для ворожих повітряних атак. Під час війни з конвеєрів заводів Бірмінгема сходили літаки, танки та армійська техніка. Багато менших майстерень було залучено для виготовлення гільз для боєприпасів та гранат, а також струменевих помп для оборони та тилу.
Із серпня 1940 до липня 1942 року Бірмінгем зазнав серії масштабних бомбових ударів. Щомісяця із серпня по грудень 1940 року відбувалися сильні бомбардування, а в березні, квітні та травні 1941 — вони лиш посилилися. Останній великий наліт на Бірмінгем відбувся в липні 1942 року. Це бомбування, сприяло тому, що місто стало одним із найбільш атакованих британських міст, після Лондона.
З такою кількістю послідовних бомбових рейдів врятовані будівлі, які залишились цілими протягом одного місяця, могли бути знищені наступного. Попри це, цивільне населення робило все можливе, щоб зберегти своє місто. У Бірмінгемі, було чимало випадків місцевого героїзму.
Особливо вразливими до повітряних нальотів були міські лікарні. 23 листопада 1940 року сестра А. Геловей і сестра Ф. Деніелс щойно закінчили свою зміну в Королівській ортопедичній лікарні, коли на будівлю впали німецькі бомби. Жінки не встигли залишити лікарню, вони загинули. Інші співробітники робили все можливе, щоб запобігти масштабній пожежі. Одну із запальних бомб, яка впала неподалік від будинку медсестер, загасила медсестра Гайден.
Багато роботи виконували цивільні волонтери, щоб забезпечити безпеку вразливих лікарень. Дуже часто їхнє життя та безпека були під загрозою.
Під час жорстокого нальоту 18 листопада 1940 року лікарня Королеви була вражена запальними бомбами. Леслі Реймонд Філліпс, 26-річний асистент біохімічної лабораторії цієї лікарні, якраз займався запальною бомбою на території, коли побачив, що інша влучила в дах медичного блоку. Філліпс піднявся на дах із двома пожежниками, а потім самостійно спустився по похилому даху. За допомогою відер із піском, які йому передавали пожежники, він загасив вогонь. Потім він використовував струменеву помпу, щоб змочити дерев’яну конструкцію даху, щоб не поширювався вогонь.
77 повітряних нальотів
За свій подвиг Філліпс отримав цивільну нагороду за хоробрість за рекомендацією керуючого лікарнею, який наголосив, що його сміливі дії врятували заклад від дуже серйозних пошкоджень.
Коли ж бомбувалися глобальніші громадські будівлі, до волонтерів, із застережних заходів, часто приєднувалися працівники цих закладів, які були знайомі з планом будівля, та були більш досвідченими.
Капітан Чарльз Вотерхаус, помічник начальника пошти, приїхав до Бірмінгема в листопаді 1940 року, щоб на власні очі побачити шкоду від недавніх бомбувань. Він поспішив віддати належне працівникам міської Пошти. Він сказав працівникам Birmingham Mail, що був радий виявити, що місцева охорона поштового відділення, пожежники та працівники першої медичної допомоги не задовольнялися лише захистом персоналу та майна відділення, а наполегливо працювали, щоб забезпечити безпеку прилеглих приміщень.
В одному зі звітів про їхню діяльність розповідалося, як під час нальоту співробітники поштового відділення чергуючи на даху міської телефонної станції на Ньюхолл-стріт, скидали з даху запальні бомби, коли вони туди падали. Їхні дії забезпечили безпеку станції, але не були оцінені власником сусідньої фабрики, який написав до поштового відділення скаргу, щоби поскаржитися на шкоду, яку завдали будівлі фабрики відкинуті бомби.
З 77 повітряних нальотів на Бірмінгем вісім були класифіковані, як серйозні, тобто було скинуто щонайменше 100 тонн бомб. За офіційними даними, на місто впало 5129 фугасних бомб і 48 парашутних мін, а також тисячі запалювальних бомб. Бліц у Бірмінгемі забрав 2241 життя і 3010 отримали серйозні поранення, ще 3682 отримали незначні травми, а кількість зруйнованих об’єктів включала 12391 будинок, 302 фабрики та 239 інших будівель, хоча, зрозуміло, що насправді було пошкоджено ще більше.
Чому був відсутнім план відновлення Бірмінгема
З огляду на такі інтенсивні бомбардування руйнування в місті були неабиякі. Тому після перемоги перед Бірмінгемом стало питання відновлення міста, як такого, та окремих будівель, зокрема. До слова, проблеми й можливості післявоєнного відновлення всієї Великої Британії добре видно саме на прикладі міста Бірмінгема, хоча те, що там сталося, навряд чи можна назвати типовим для всієї країни.
Місто сильно постраждало від бомбардувань, хоча збитки були незначними. Незвичним був той факт, що не було складено офіційного «плану реконструкції Бірмінгема». Подейкують, що це відбулось тому, що міська влада не довіряла «великим планам». Друга причина — наявність планів із розчищення нетрів і будівництва кільцевої дороги. Нова кільцева дорога, так само як і нові квартали домінували в перебудованому центрі міста, хоча процес розвитку був повільним і викликав дуже неоднозначну реакцію громадськості.
Створені архітектурні та міські форми також були неоднозначними, але, по факту, бетон і бруталізм кардинально змінили вигляд міста. Деякі з будівель простояли недовго й були перебудовані після відносно короткого життя, а техно центричний підхід із переважанням автомобілів також зазнав невдачі. Ділянки кільцевої дороги були перебудовані. Відтак, навіть, рішучий і цілеспрямований підхід до реконструкції вимагає десятиліть для реалізації, при тому, що зміни в моді та суспільстві можуть дуже швидко зробити всю реконструкцію застарілою.
Що вдалося відновити
Між тим багато розбомблених місць таки довелося відновити, а будівництво внутрішньої кільцевої дороги та подальше знесення багатьох георгіанських і вікторіанських будівель суттєво змінили центр міста, його архітектурні форми. Був час у 1960-х роках, коли нещасним мандрівникам постійно доводилося шукати, куди перенесли їхню знайому автобусну зупинку.
Big Top на розі Нью-стріт і Хай-стріт, будівництво якого було завершено в 1959 році, був першим спеціально побудованим торговим центром Бірмінгема. Це місце було зруйноване німецькими бомбами під час Другої світової війни, а після війни використовувалося, як цирк, звідки й пішла його назва.
На західному куті Беннеттс-Хілл знаходиться Grosvenor House, одна з перших будівель, побудованих у центрі міста після Другої світової війни. Завершений у 1953 році фасад цієї незвичайної будівлі має зигзагоподібний профіль із зигзагоподібними виступами над і під кожним рядом вікон.
Під час Другої світової війни станція Midland Railway кілька разів піддавалася німецьким бомбардуванням і мала неабиякі руйнування. Відтак вона була повністю перебудована наприкінці 1960-х років. Над станцією був інноваційний критий торговий центр площею 4 га, який тепер називається Pallasades.
Джерела: