Льотний офіцер Артур Сідні Вульф служив в ескадрильї 630 на посаді оператора радіотехнічного зв’язку. Його екіпаж під час Другої світової війни здійснив 16 вильотів, перш ніж був збитий нічним винищувачем. Це відбулось під час операції в Штутгарті 25 липня 1944 року. До складу екіпажу входили два американці, два канадці, два англійці й один валлієць. Після «яскравого» спілкування в такій компанії, Артур Сідні Вульф стверджував, що час, проведений із побратимами, зробив його «багатомовним», оскільки він навчився лаятися з різними акцентами. Більш детально про історію військового льотчика Другої світової війни, уродженця Бірмінгема читайте на birminghamyes.com.
Перед воєнне життя
На початок війни Артур був зовсім юним. Він ходив у звичайну початкову школу, потім перейшов у середню, склавши іспити на відмінно. Мати героя тоді була важко хворою на виразку дванадцятипалої кишки, і не сподівалася, що житиме. Так воно і сталося, його мама померла, батько ж сам не справлявся. Відтак, Артур покинув звичайну початкову школу у віці чотирнадцяти років у 1936 році й розпочав роботу в Birmingham Despatch, тобто в Бірмінгемській пошті.
Безпосередньо перед війною, Артур працював у відділі заробітної плати на авіазаводі Касл Бромвіч. Культовий літак Spitfire, який відіграв дуже важливу роль у битві за Британію, виготовлявся саме на цьому заводі. Але головну роль у житті юного Артура відіграв бомбардувальник Lancaster, тому, що він став радистом і оператором радіолокації в ескадрильї Lincolnshire 630. Юнак, ставши членом екіпажу бомбардувальника Lancaster Королівських ВПС, разом з екіпажем почав виконувати завдання з бомбардування противника та об’єктів у Німеччині.
Під час 16-го оперативного рейсу, бувши десь над кордоном зі Східною Францією та Німеччиною, і прямуючи до Штутгарта, на літак Королівських ВПС напав німецький нічний винищувач. Відбувся короткий бій, після першої атаки бомбардувальник Lancaster був у вогні. Він горів повністю, від кабіни пілотів до хвоста, у довжину. Так само — від початку одного крила до кінця другого. Екіпаж отримав команду евакуюватись із допомогою парашута.
Французька сім’я Дюпре
Уже після війни, Артур розповідав, що чекав своєї черги для стрибка між двома чи трьома іншими членами екіпажу, які знаходились у передній частині літака. Саме там був аварійний люк. Він подумав, що якщо найближчим часом йому не вдасться стрибнути, то він взагалі цього не робитиме.
Весь цей час Артур Вульф стікав кров’ю, тому що його поранили, простреливши стегно та ліву сідницю. Він був поранений осколками з гармати, під час атаки нападника на Lancaster, майже нічого не пам’ятає про те, як втратив свідомість. Судячи з того, що кров із юнака лилася дуже жваво, поранення було серйозним. Артур думав, що вже не встигне вистрибнути. Але він таки встиг, хоча дехто з тих, хто був на борту, його товариші, цього не зробили, у підсумку, загинувши.
Цей бій стався коли його Lancaster прямував до Штутгарта — проти ночі 25 липня 1944 року.
Наступне, що пам’ятає льотчик, це, як він прийшов до тями на землі, обмотаний парашутом. Біля нього стояла молода жінка та її брат, як з’ясувалося пізніше. Вона була дуже рада, коли побачила, що льотчик живий. Артур пам’ятає, як вона привітала його двома поцілунками, поцілувавши в обидві щоки.
Як потім з’ясувалося, Артур приземлився на поле в Трамон-Лассу на сході Франції і його взяла до себе родина Дюпре. Пізніше, через багато років, він повернувся сюди, щоби подякувати цим людям, які врятували йому життя.
Тим часом родина Дюпре піклувалася про хлопця, доглядала його кілька днів. Але інформація про збиття Lancaster ширилась дуже швидко. Приховати, зниклого члена екіпажу не було можливості, а тому військові жандарми провели розслідування і, врешті-решт, вистежила Артура Вульфа в домі родини Дюпре. Молодий бірмінгемець був заарештований. Двоє німецьких солдатів поклали пораненого авіатора на ноші, завантажили в кузов автомобіля. Під час етапування, хлопець кілька разів втрачав свідомість.
Німецький госпіталь
Він прийшов до тями вже в лікарні на сході Франції, яка використовувалася німцями, як госпіталь для військовополонених. Ймовірно, зрозумівши, наскільки важке в льотчика було поранення, його відвезли саме сюди, в госпіталь Нансі, де лікували від опіків і перелому стегна. Пізніше в нього почалася гангрена. Артур Вульф пробув там близько чотирьох місяців. Пізніше ветеран розповідав, що в госпіталі з ним ніколи не поводилися погано.
А одного разу Артур прокинувся від гучних звуків радісних оплесків і святкової стрілянини. Одразу стало зрозуміло, що у Францію прибула американська армія.
Медичний персонал вивів поранених на територію лікарні, і всі вони бачили, як тисячі й тисячі французів вітали їх місцевим триколором і прапорами Великої Британії. Місцеві знали, що тут знаходяться військовополонені, і раділи, коли їх садили в машини швидкої допомоги, щоб відвезти й відправити на Батьківщину. Так Артур Вульф був врятований наступаючою американською армією, що просувалася через Ельзас та Лотарингію.
Артура спочатку перевели до іншої лікарні, де продовжили лікувати від опіків і травм лівої ноги, через які він постійно кульгав. Пізніше його перевезли до лікарні королеви Вікторії в Іст-Грінстеді. Там він проходив лікування в Арчибальда Макіндо, пластичного хірурга з Нової Зеландії, який якраз і прославився тим, що лікував і реабілітував сильно обгорілих британських льотчиків.
Відвідини бази Королівських ВПС
Героїчний військовослужбовець Королівських ВПС Артур Вульф у віці 98 років вирішив відвідати легендарний бомбардувальник Lancaster на базі Королівських ВПС в Іст-Кірбі в графстві Лінкольншир. Чоловік, з огляду на вік та старі рани, сидів тут в інвалідному візку, дивлячись на величезний літак перед собою.
Були тут і інші відвідувачі, які побачивши ветерана, прийшли в захват. І це зрозуміло, адже не щодня випадає нагода зустрітися з реальним героєм Другої світової війни.
Артур, тоді здійснив свою першу поїздку на базу Королівських ВПС за 76 років. Він хотів побачити той літак, який відіграв величезну роль у його житті. База Королівських ВПС зараз є домом для Лінкольнширського центру авіаційної спадщини, а бомбардувальник Lancaster є головною визначною пам’яткою.
Після війни Артур став директором компанії в Кредлі Хіт і одружився зі своєю коханою Шейлою, яка померла 20 років тому. У пари ніколи не було дітей. Візит Артура Вульфа на його колишню базу RAF був організований Тоні Берроузом з Асоціації національної служби, відділення Sutton Coldfield.
Містер Берроуз впевнений, що історія Артура під час війни дуже захоплива, а тому вважав, що було б чудово повернути бомбардувальника на стару базу Королівських ВПС, щоби показати йому бомбардувальник й змусити згадати ті події. Інші відвідувачі прагнули сфотографуватися з ветераном. Вони усвідомлювали, на яку жертву пішов Артур під час війни, і не тільки він один, а багато його товаришів та побратимів.
Бортовий офіцер Артур Вулф помер 7 квітня 2021 року після не тривалої хвороби. Йому було 99 років. Після поранення він переніс сім операцій, щоб вилікувати травми стопи та щиколотки, які спричинили гангрену. Приватні поховання відбулися 6 травня 2021 року в умовах COVID-обмежень у крематорії Саттон-Колдфілд.
Джерела: