Напередодні травневих місцевих виборів у 2024 році в Бірмінгемі Міська рада міста розглядала можливість продажу своїх картинних галерей. Планувалося закрити 25 бібліотек. Безоплатних басейнів на той момент уже не було. Вивіз сміття мав відбуватись один раз на два тижні. Воду, так само як і газ, спочатку націоналізували, а потім приватизували.
До того ж у відчайдушній спробі скоротити витрати, місто приглушило вуличні ліхтарі. Уся річ у тім, що Бірмінгем — друге за величиною місто Сполученого Королівства та найбільший місцевий орган влади в Європі — збанкрутував у вересні 2023 року. Не маючи змоги збалансувати свій річний бюджет, рада оголосила про банкрутство. Щоб заповнити чорну фінансову діру були скорочені послуги, випотрошені активи та підвищені податки, понад мільйон людей були змушені платити більше. Бірмінгем був одним із перших, хто впав, але його доля чекала й чекає не одне місто в Англії, оскільки навіть найкраще керовані ради ризикують загнутися.
З 1988 до 2018 року розпалися лише дві ради. З 2018 року вісім. Далі, говорять спеціалісти, буде більше: майже в кожній 10 місцевій раді кажуть, що, швидше за все, оголосять про банкрутство цього фінансового року. Половина каже, що, ймовірно, у наступних п’яти. Саме за таких невеселих перспектив бірмінгемцям доводилось йти на місцеві вибори. Про те, як вони відбулись читайте на birminghamyes.com.
Явка, яка бажала б бути більшою
Британці в багатьох регіонах пішли до урн, щоби проголосувати на місцевих виборах. Або, точніше, не всі британці, але деякі з них. Явка на останніх виборах у 2021 році була анемічна: проголосувало лише 35 % виборців. Опитування показували, що ті, хто проголосує цього разу, завдадуть удару правлячій Консервативній партії, яка потім отримає ще більш суттєві удари на майбутніх загальних виборах, які мають відбутися до січня 2025 року. Якщо дивитися з Вестмінстера, наступний уряд мав би постати перед неабиякими труднощами. Адже реальність така, що одне за одним британські міста ризикували й ризикують зруйнуватися, оскільки місцеві кризи переростають у національну катастрофу.
До слова ці вибори, або вірніше цей день, день виборів, майже зневажливо назвали «тихий» або «скромний» день виборів. Але насправді це було не так. Можна, навіть, сказати, що все навпаки. Це один із виняткових днів, коли, завдяки переходу від поліції після 2012 року до виборних комісарів поліції та злочинності, усі виборці, зареєстровані в Англії та Уельсі що мають при собі посвідчення особи з фотографією, мали громадянську можливість, чи навіть, обов’язок віддати принаймні один голос, якщо не два чи три.
У Бірмінгемі в основному треба було віддавати два голоси, адже міська рада перейшла від майже щорічних до чотирирічних «загальних» виборів. Єдиним винятком були проміжні вибори в районі Bournbrook & Selly Oak після відставки Cllr Brigid Jones, колишнього заступника керівника Ради. Усі шість інших районів Вест-Мідлендсу мали вибори або всієї ради (Дадлі), або однієї третини радників (Ковентрі, Сендвелл, Соліхалл, Волсолл і Вулверхемптон).
Проміжні вибори
Дадлі, з усіма 72 місцями, які оскаржуються після всебічного перегляду кордонів, став особливо цікавим, оскільки за останні сім років тут тричі змінили політичного фаворита. Лейбористи були партією більшості ще у 2016 році, і вони були впевнені, що відновлять цю тенденцію. Інакше чому б сер Кейр Стармер обрав місто для початку національної кампанії лейбористів? Усі пам’ятають гучне оголошення сера Кейра? Річні фінансові розрахунки не можуть забезпечити те, що потрібно радам — фінансової стабільності. Вони обіцяли запровадити трирічні домовленості, щоб надати радам більшої впевненості, щоб вони могли правильно планувати. Якби це дійсно трапилося, то слід пам’ятати, що вперше про це почули в Дадлі.
Соліхалл, який зазвичай не помічали в цих мініпрев’ю виборів, також заслуговував на згадку, оскільки Партія Зелених була основною опозицією консерваторам, почуваючись досить комфортно, протягом цілого десятиліття. З огляду на те, що боротьба йде лише за третину місць, то про те, щоб витіснити досягнення Мід-Саффолка, який у травні минулого року став першою загальною радою Партії зелених за межами Австралії, не йшлося.
Тонкощі вибору
Тим часом у Бірмінгемі відбувалися, мабуть, найочікуваніші та найпильніші вибори в Англії — вибори мера метрополітену Західного Мідленду, а також вибори комісара поліції та злочинності Західного Мідленду. Чиновники з Міністерства внутрішніх справ намагалися додати до обов’язків мера обов’язки регіонального комісара поліції, як це зробили інші лейбористи, мери Великого Манчестера (Енді Бернем) та Західного Йоркширу (Трейсі Брабін).
Це була недостатньо підготовлена пропозиція, яка, бувши належним чином представленою, могла б викликати корисні публічні дебати про витрати й вигоди щодо потенційної цінності окремої виборної ролі. Наразі ж Саймон Фостер зміг заявити, що міністр внутрішніх справ має «закриту позицію» щодо цього питання, суддя із судового нагляду визнав, що аргументація на користь більш об’єднаного підходу до запобігання злочинності залишилася абсолютно незрозумілою, і, як наслідок, з’явилась можливість переобрати Фостера з-поміж шести кандидатів на другий термін повноважень.
Тим часом мер Енді Cтріт максимально використовує свою навдивовиж високу популярність і впізнаваність — набагато вищу, ніж у голів місцевих рад чи навіть членів парламенту, які брали участь в опитуванні. А ще те, що він перебуває на цій посаді вже два терміни поспіль. У Західному Мідленді 65 % респондентів змогли назвати ім’я мера порівняно із 45 %, які назвали свого депутата парламенту, і 20 % — голову місцевої ради.
Підсумки виборів
Для мера підступний результат опитування полягав в тому, що на запитання Центру досліджень міст, чи можуть вони назвати якісь реальні кроки мера Стріта за сім років його перебування на посаді, лише 10 % жителів Вест-Мідленду змогли пригадати, хоча б один із них. Це видається складним завданням, враховуючи, що в нього їх багато, але це разюче контрастує з його дружнім суперником, мером Манчестера Енді Бернемом: більше третини респондентів із Манчестера змогли назвати принаймні один його крок. Тому питання про те, чи було це показовим, залишилося риторичним. Але у підсумку Енді Стріт, хоч і з незначним відривом поступається кандидату від Лейбористської партії Річарду Паркеру.
Відтак, місцеві вибори 2024 року знову підкреслили роль Вест-Мідленду, як полігону для випробування сили партій. Адже в підсумку лейбористи перемогли на ключових маргінальних територіях, таких, як Реддіч, Вустер, Темворт і Нуньєтон, але голоси консерваторів були відносно стійкими в Дадлі й особливо в Уолсоллі. Найбільш чутливою до стрес-тестів виявилася посада мера Уест-Мідлендса, на якій переміг Сендвелл, набравши 1500 голосів, що не додало впевненості жодній з основних партій.
З іншого боку, лейбористи намагалися подолати дефіцит у 8 % з 2021 року, попри 20 % лідерство в загальнонаціональному опитуванні і їм це вдалося.
Джерела:
- https://www.birmingham.ac.uk/news/2024/what-to-keep-an-eye-on-in-west-midlands-in-the-local-elections
- https://edition.cnn.com/interactive/2024/05/world/birmingham-uk-bankruptcy-intl-cnnphotos/
- https://www.birmingham.ac.uk/news/2024/local-elections-show-that-west-midlands-is-the-ultimate-testing-ground-for-political-parties