Багато людей у Британії не чекали офіційного дня святкування та почали святкування, щойно почули новину ще 7 травня 1945 року. Після років воєнних обмежень і небезпек — від нормування їжі та одягу до відключень світла та бомбардувань — було зрозуміло, наскільки всі прагнули, нарешті, розслабитися та насолодитися своєю свободою. Різнобарвні банти та прапори незабаром вишикувалися на вулицях сіл, селищ і міст по всій Британії. Напередодні Дня VE запалювали багаття, люди танцювали, а паби працювали до пізна й були повні веселих відвідувачів. Про те, як святкували й святкують день Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні в Бірмінгемі читайте на birminghamyes.com.
День Перемоги — національне свято
8 травня 1945 року в Британії було оголошено національним святом. Вранці Черчилль отримав запевнення від Міністерства продовольства, що в столиці достатньо запасів пива, а Рада торгівлі оголосила, що люди можуть купувати червоні, білі та сині стрічки, без використання талонів. Були, навіть, пам’ятні предмети, спішно виготовлені до святкувань, зокрема, кухлі «День VE». У деяких ресторанах також було спеціальне «переможне» меню.
З нагоди цієї події було організовано різноманітні заходи, зокрема, паради, служби подяки та вуличні вечірки. Спільноти збиралися разом, щоби поділитися цим моментом. До прикладу собор Святого Павла провів десять послідовних служб подяки за мир, кожну з яких відвідали тисячі людей. Через різницю в часі День перемоги в Новій Зеландії офіційно відзначався 9 травня. Керівництво країни хотіло відкласти національне свято поки Уїнстон Черчилль не оголосить мир у Європі. Тому новозеландцям довелося вийти на роботу 8 травня і чекати наступного дня, щоб відсвяткувати.
Святкування Дня перемоги тривали до глибокої ночі. Найбільше людей у Британії було в столиці, але люди по всій країні брали участь у вечірках, співаючи та танцюючи. На честь цієї події було запалено багато багать та феєрверків.
За оцінками, близько 50 000 людей скупчилися біля площі Пікаділлі до півночі. Радість цього дня була неймовірною, вона руйнувала певні суспільні обмеження і люди розмовляли й обіймали тих, кого ніколи раніше не бачили. Музику забезпечували грамофони, акордеони та органи, а гуляки співали й танцювали під популярні мелодії того часу. Час дії дозволу на святкування було подовжено, щоб люди могли випити за закінчення війни, а танцювальні зали залишалися відкритими до півночі.
Масові гуляння в Бірмінгемі
Святкування Дня перемоги в Бірмінгемі мало чим відрізнялось від того, що відбувалося по всій країні. Не дивлячись на те, що був дощовий ранок і стрічки та прапори вже виглядали трішечки пошарпаними, діти, одягнені в червоне, біле та синє, були твердо налаштовані, що погода не зіпсує їм настрій та заплановані святкування. Парафіяльна церква Астона проводила служби щогодини. Близько 4000 людей відвідали служби в соборі Святого Філіпа. Потім зійшло сонце і мешканці Бірмінгема почали приходити в центр міста.
Відтак центр міста дуже швидко був переповнений охочими святкувати. Люди ходили, спілкувались, розмовляли. У деяких місцях лунала музика. Усі бірмінгемці радісно посміхалися, не приховуючи своїх емоцій. Усі центральні вулиці були увішані прапорами Великої Британії та Сполучених штатів, хоча останніх було значно менше. Багато хто об’єднувався в групи по сім, вісім людей, обійнявшись і танцюючи прямо посеред вулиці. Містом літали стрічки й листівки з привітаннями. Атмосфера була неймовірна.
Площа Вікторії, Стівенсон-плейс, Хай-стріт і арена для кориди були непроїзними для руху автомобілів, оскільки люди співали й танцювали на святі посеред вулиць. Місцева Рада не планувала транслювати промову Черчилля з Будинку ради, але мер із дружиною з’явилися на балконі, гучно підбадьорювані натовпом.
Промову короля Георга слухали в тиші. Люди згадували про ще триваючу війну на Далекому Сході й думали про тих, кого любили й втратили. Потім мер сказав усім хто зібрався, як він пишається тим, що місто та його люди зробили для перемоги в цій страшній війні.
Після того мешканці окремих районів міста почали організовувати вуличні вечірки. Усе відбувалося прямо на вулиці — виносились столи, частування, люди збирались за цими столами, пригощались, пригощали дітей. Такі імпровізовані вечірки були скрізь, у Борн-Клоуз, Холл-Грін, на вулиці Марровей у Ледівуді, на Крего Стріт тощо. Мер міста разом із дружиною також гуляли Бірмінгемом, приймаючи вітання від містян та вітаючи їх навзаєм. Настрій у всіх був чудовий, з облич не сходили посмішки. Коли стемніли, то в деяких районах були запалені величезні вогнища на честь перемоги, таке було в районі Білслі. Вогнищу дуже раділи місцеві дітлахи.
Вшанування героїв у Залі Пам’яті
Місцева газета The Birmingham Mail розмістили на першій шпальті портрет прем’єр-міністра Вінстона Черчилля. Головний заголовок цього дня повідомляв, що Німеччина оголосила капітуляцію. Під ним трішки меншим шрифтом було написано про те, що воюючі війська, від сьогодні, складають зброю. А ще нижче, красномовний заголовок повідомляв: «Адмірал Карл Деніц віддає наказ». Малося на увазі, що згідно із цим наказом Альфред Йодль, начальник оперативно штабу, підписав із німецького боку всі документи про капітуляцію. Після смерті Адольфа Гітлера, саме Карл Деніц певний час виконував обов’язки глави держави.
Не обійшлося без вшанування героїв цієї війни в Залі пам’яті на площі Сторіччя. Майже 100 років це місце було центром пам’ятних заходів у місті. І цього разу тут зібралась велика кількість бірмінгемців. Військовий парад на честь дня Перемоги відбувся в Бірмінгемі 15 травня.
День Пам’яті — наші дні
У наш час у Бірмінгемі продовжують вшановувати героїв тих далеких часів. Нині день VE є часом для роздумів, багато хто в цей день відвідує могили близьких загиблих солдатів. У ці дні багато місцевих кладовищ подовжують години своєї роботи. У такий день, для бірмінгемців дуже важливо, згадати покоління, яке боролося за незалежність Британії, і тих, хто підтримував суспільство під час війни до оголошення перемоги. Цей день, зазвичай розпочинається двохвилинним загальнонаціональним мовчанням об 11 ранку.
Зранку групи сімей пробираються до Колмор-Роу на щорічний міський парад до Дня пам’яті. Приблизно о 10 Wetherspoons уже заповнений, зграї дітей і компанії товаришів по службі та ветеранів прямують на щорічну службу, що відбувається в Бірмінгемі в День пам’яті біля собору Святого Філіпа.
На цьому Богослужінні вшановують військових, цивільних, жінок, а також їх внесок у Першу та Другу світові війни та інші конфлікти.
На місцевій службі пам’яті зазвичай багато присутніх, це і ветерани, кадети, поліція, пожежна служба. На жаль, нині в цей день відбувається багато різних подій, які дуже далекі від патріотизму. Ультраправі активісти та футбольні хулігани стикаються з поліцією, або з палестинськими протестувальниками, як сталося в Лондоні у 2023, під час столичних заходів Пам’яті. Очікують такі заворушення й у Бірмінгемі. Але поки що служби проходять мирно.
Вінки покладають усі члени громади, від єврейських та мусульманських лідерів до колишніх військовослужбовців, кадрових, запасних та курсантських підрозділів Збройних Сил. Потім відбувається хвилина мовчання, на честь тих, хто загинув за свободу, у тому числі свободу думки й слова.
Джерела: