Немає прямих доказів існування поселень вікінгів у Бірмінгемі, але відомо, що ця місцевість була на шляху Великої армії вікінгів у 893 та 895 роках, коли вона проходила через цей регіон. Як стверджують історики, вікінги були присутні на території нинішнього Західного Мідленду, хоч і не в самому поселенні, яке згодом стало Бірмінгемом. Але це не єдина версія, про те, які ще є пояснення наявності скандинавських воїнів-мореплавців у цих краях читайте на birminghamyes.com.
Історія вікінгів
Вікінги — це великі язичницькі воїни, які були однією з найвідоміших та найлютіших армій у середньовічній Англії. Це була коаліція скандинавських вояків, які вдерлися до Англії в 865 році нашої ери. Мета цього «візиту» була проста і зрозуміла — завоювання та окупація чотирьох англосаксонських королівств.
Мова йшла про Східну Англію, Нортумбрію, Мерсію та Вессексу. Цю армію вікінгів очолювали сини напівлегендарного Рагнара Лодброка. Відомо, що в Лодброка було п’ятеро синів, троє з яких, а саме Хальфдан Рагнарссон, Івар Безкістон та Уббу стали на чолі походу.
Так само відомо, що саме IX століття в англійській історії було доволі насичене подіями, коли хаотичні скандинавські набіги, вкінці кінців переросли в організоване, сплановане вторгнення з метою захоплення англосаксонських земель, і наступного їх заселення вікінгами. Саме в IX столітті вікінги вже мали організовану армію, або правильніше буде сказати Велику язичницьку армію, яка була врази потужнішою й організованішою силою, ніж будь-яка попередня армія вікінгів, що здійснювала набіги на землі англійців.
Велика язичницька армія
Назва Велика язичницька армія відома з Англосаксонської хроніки, збірки літописних записів, що описують події певного періоду історії. Що правда, ці джерела не відповідають на питання, про чисельність цієї армії, але в них ця армада описується як одна з найбільших сил свого часу. Так от, спочатку загарбники висадилися в Східній Англії, де місцевий король надав їм коней для походу в обмін на мир. Вони провели зиму 865–866 років у Тетфорді, перш ніж вирушити на північ, для захоплення Йорку в листопаді 866 року.
Протягом наступного 867 року армія зайшла глибоко в Мерсію та зимувала вже в Ноттінгемі. Мерсійці погодилися на умови армади вікінгів, яка повернулася до Йорка, для зимівлі з 868 на 869 роки. У тому таки 869 році ця Велика армія знову повернулася до Східної Англії, цього разу вже завоювавши її, після чого грізні вояки перебралася на зимові квартири в Тетфорд.
Попри те, що Англосаксонські хроніки, як джерело мають певні неточності та недоліки, цей літопис дозволяє прослідкувати дорожню карту місць, де вікінги зупинялися на зимівлю. Ці зимові табори, які називалися wintersetl, дають чітку картину, для розуміння історії пересування вікінгів під час їхніх військових походів в Англії. До прикладу два із цих зимових таборів, які згадуються в Хроніці, це Рептон і Торксі в Східному Мідленді.
Облога вікінгами Тамворта
Більш детально про завоювання Мерсії. У 870-х роках Тамворт, історична столиця Мерсії, був ключовим містом для загарбників. Місто захищав король цих територій Бургред.Облога міста була тривалою та жорстокою. Проте Великій язическій армії знадобилося довгих три роки, щоб зрештою фортеця впала.
І це не дивлячись на те, що вікінги застосували низку різних тактик. Вони неодноразово пробували прорвати оборону міста. Були побудовані спеціальні облогові машини, застосовувалися тарани та облогові вежі. За допомогою всіх цих агрегатів руйнувалися стіни та ворота міста.
До того ж вікінги були вправними стрілками з луків, тому використовували лучників та метальників пращі, щоб направити зливу стріл та каміння на захисників міста. Але й це ще було не все. В арсеналі загарбників були підкопи стін, вони викопували під ними тунелі, намагаючись після цього підірвати. Але захисники середньовічного міста бились, як леви. Вони відбивалися списами та мечами, стріляли зі своїх луків, а також заливали вікінгів зі стін окропом та водою.
Та попри всі зусилля захисників, вікінги врешті-решт прорвали оборону міста та розпочали його зачистку. Міська битва була жорстокою та нещадною з обох боків. Сторони зазнали важких втрат, але зрештою нападники здобули перемогу. Тамворт був розграбований, а король Бургред втік. Пізніше вікінги його захопили та вигнали, залишивши королівство Мерсія без влади.
Зі стратегічного погляду облога й падіння Тамворта стало ключовим моментом у вторгненні армії вікінгів до Англії. У цей період був продемонстрований абсолютно жорстокий та ефективний спосіб ведення війни армією вікінгів. Вони продовжили завойовувати та окуповувати інші частини Англії.
У підсумку був створений один регіон країни, що регулювався законами та звичаями вікінгів. Його назвали Данелоу. Що стосується міста Тамворт, то нині це маленьке містечко, але яке має героїчну історію, яка буде завжди нагадувати про те, що в Англії були вельми бурхливі часи.
Нині немає відомих, а головне переконливих доказів того, що вікінги були в Бірмінгемі, радже в тому, селищі, яке передувало заснуванню міста. Однак достеменно відомо, що двічі Велика армія вікінгів проходила неподалік Бірмінгема. Це відбулося, коли вона рухалась із Шуберінесса в Ессексі до Баттінгтона в 893 році. Це був перший раз.
Другий стався, коли армія йшла маршем із річки Лі на північ від Лондона до Бріджнорта в Шропширі вже в 895 році. Їхній маршрут, за всіма даними, найімовірніше, пролягав вздовж Вотлінг-стріт, сучасної траси A5, яка проходить через Фейзлі поблизу Тамворта.
Чи були вікінги в Бірмінгемі
Та не дивлячись на те, що Англосаксонська хроніка небагато що розповідає про присутність вікінгів у Західному Мідленді у IX столітті, в останні роки в Бірмінгем зачастили вчені-вікінги, які взяли за звичку регулярно з’являтися в місті.
До прикладу, у 2014 році відбувся вже третій візит Симпозіуму вікінгів Мідленда до Бірмінгема. Чому саме той симпозіум пригадався, та тому, що то був ледь не найбільший із десяти симпозіумів, який проводився досі. Ба більше, до Бірмінгемського університету прибуло понад 70 слухачів та семеро дослідників, які виступили з доповідями.
Симпозіуму вікінгів Мідленда — це спільний захід університетів Ноттінгема, Бірмінгема та Лестера з метою надати нові дослідження зацікавленій громадськості в рамках одноденного заходу. Цьогорічний симпозіум організував доктор Кріс Каллоу на історичному факультеті Бірмінгемського університету. Серед доповідачів — сам доктор Каллоу та одна з його аспіранток, Бернадетт МакКуї.
Ранкова сесія симпозіуму була зосереджена на аспектах зв’язків вікінгів з Англією. Філіп Шоу з Лестерського університету обговорив усні традиції, які пов’язують давньоанглійську поему «Беовульф» зі давньоскандинавською сагою про Хрольфа Кракі. Кет Джарман із Брістоля, представила перші результати своєї докторської дисертації про людей, похованих на вікінгському кладовищі в Рептоні. Ця складна археологічна пам’ятка, ймовірно, містить поховання скандинавських мігрантів. Були й інші цікаві доповіді.
Тож, як бачимо, вікінги таки потрапили в Бірмінгем, у самий центр міста, що правда, у них нині зовсім інша мета візиту, ніж тоді, більше як 1000 років тому.
Джерела: