Насильницькі акції влітку 2024 року спалахнули по всій Англії після того, як в Інтернеті поширилася неправдива інформація про підозрюваного в нападах із ножем у Саутпорті. Згідно із цими повідомленнями в результаті нападів загинули три молоді дівчинки. Масла у вогонь підливали ультраправі екстремісти, які підбурювали до насильства, яке мало конкретне антимусульманське та антиіммігрантське забарвлення. Та попри такі радикальні настрої багато людей вийшли на захист саме емігрантів та мусульман. Про акції протесту в Бірмінгемі, як протидію праворадикалам та їхні наслідки читайте на birminghamyes.com.
Історія питання
Насильницькі акції 2024 року розпочалися в приморському місті Саутпорті, але швидко поширилося на понад десяток міст і селищ по всій Англії. Уже через день молодики напали на поліцію в таких містах, як Лондон, Манчестер, Гартлпул та Олдершот. Заворушення тривали всі вихідні, відбулися зіткнення з поліцією в Ліверпулі, Блекпулі, Галлі, Лідсі, Ноттінгемі та Брістолі, відлуння протестів сягнуло, навіть Белфасту, у Північній Ірландії.
На протидію цьому безладдю тисячі протестувальників проти расизму по всій країні оголосили про свою акцію. Люди утворювали, так звані, живі щити по всій Англії, захищаючи таким чином центри надання притулку емігрантам. Це сталося після того, як поліція попередила про можливі заворушення, через більш як 100 мітингів, які планували проводити ультраправі активісти.
Відтак акції тих, хто був проти насилля над емігрантами відзначилися наявністю плакатів із написами «Біженці вітаються» та «Відкиньмо расизм, спробуйте терапію». Люди виходили на вулиці англійських міст і селищ через дев’ять днів після того, як країну сколихнуло смертельне поранення трьох дівчат у Мерсисайді та подальші заворушення. Після того як англійці стали на захист іммігрантів та мусульман, мова про акції насильства вже не йшла, протести набули мирного контексту, хоча й залишилися протестними акціями.
У ті дні літа 2024 року поліція провела найбільшу мобілізацію, щоби протистояти можливим зіткненням, із часів заворушень 2011 року. Були побоювання, що багато запланованих зібрань можуть перерости в насильство.
Готувалися до акцій протесту й місцеві підприємці. Багато юридичних контор закрилися, вікна магазинів, як і самі магазини на головних вулицях міст були забиті дошками, сімейні практики закрилися раніше терміну, а депутати парламенту мали розглянути можливість роботи з дому, оскільки майже всі з наявних 42 місцевих поліційних дільниць в Англії та Уельсі готувалися до можливих заворушень.
До роботи з наведення порядку було залучено близько 6 тис. спеціально навчених боротися з масовими заворушеннями офіцерів. Імміграційні юридичні фірми та центри для біженців були перераховані, як потенційні цілі для ультраправих груп. Про це дізнались зі спеціальних чатів у зашифрованому додатку для обміну повідомленнями Telegram.
Проти расизму та насильства
Але, на щастя, не так сталося, як гадалося. Тисячі протестувальників вийшли на вулиці Ліверпуля, Брістоля, Брайтона та Лондона, щоб захистити свої громади. Не залишився осторонь й Бірмінгем.
Безпосередньо в Бірмінгемі зібралися сотні небайдужих, щоби приєднатися до антирасистської демонстрації, щойно в Інтернеті з’явилися чутки про те, що ультраправі протестувальники збираються увірватися до центру для мігрантів та біженців у місті. Бірмінгемські протестувальники заполонили Ювелірний квартал, принісши із собою антирасистські плакати. Тут лунали вигуки — «Ми раді біженцям!»
Центр для біженців та мігрантів на вулиці Фредеріка в Бірмінгемі був серед сотень місць по всій Англії, про які ходили чутки, що саме тут мають відбутися антиімміграційні протести. Але, як відомо, більшість із них так і не відбулися. Хоча до старту акції захисників іммігрантів та мусульман, заворушення в Бірмінгемі спалахували, і навіть тривали кілька днів.
Натомість уже через кілька днів серед банерів, які ніс натовп, йдучи вулицями до центральної частини міста, одним із найпопулярніших був заклик — «Stand Up To Racism». Ці мирні протести в Бірмінгемі стали продовженням таких самих акцій по всій Англії, зокрема, в Лондоні та Брістолі. Антифашисти об’єдналися, демонструючи свою силу й можливість чинити опір безладдю останніх днів.
У той день, до слова, магазини, ресторани та бари в Ювелірному кварталі були зачинені достроково, від гріха трохи далі, через побоювання щодо можливого насильства. Пізніше поліція звітувала, що завдяки людям, що зібралися на Бордеслі-Грін після чуток, що поширилися в соціальних мережах, про можливий протест ультраправих, він так і не відбувся.
Сумний досвід
До слова, це були не перші заворушення, які відбувалися в Англії загалом і Бірмінгемі, зокрема. Так само масові заворушення відбулися у 2011 році. Тоді на відміну від подій 2024 року, на жаль, не обійшлося без летальних випадків. Відтак чоловік, чий син загинув під час минулих зіткнень, нині закликав до спокою. Мова про Таріка Джахана, чий 20-річний син Харун, був убитий під час захисту майна в Бірмінгемі у 2011.
Тарік, звернувшись до молодих людей, які воліють протистояти антиімміграційним протестам, закликав їх не брати на себе відповідальність, довіривши займатися цим поліції. До того ж пан Джахан звернувся до старшого покоління, і закликав батьків тримати своїх дітей «подалі від вулиць», якщо, звичайно, вони не хочуть, щоби поліціянти принесли їм сумну звістку про те, що їхня дитина загинула в тих чи інших заворушеннях.
Показово, що пан Джахан звернувся зі зворушливим закликом до спокою, наступного дня після смерті свого сина під час колотнечі 2011 року. Нагадаємо, що тоді в Лондоні поліція застрелила чоловіка. Пізніше заворушення поширилися на такі міста, як Бірмінгем.
Ця промова скорботного батька відіграла свою роль у тому, щоб застерегти мешканців Бірмінгема від поглиблення кризи. Пан Джахан сказав, що безладдя 2024 року та насильство по всій країні повернули болісні спогади про той час, особливо з огляду на річницю смерті його сина.
Слід нагадати, що Харун Джахан та двоє братів, Шазад Алі та Абдул Мусавір, загинули після того, як їх збила машина на Дадлі-роуд у Вінсон-Грін. Молоді люди в той час намагалися захистити власне майно від мародерів. Пізніше у 2012 році вісьмох чоловіків визнали невинними в цих вбивствах молодих людей. На суді було заявлено, що свідкам пропонували імунітет від судового переслідування в обмін на свідчення, а пізніше розслідування поліційної наглядової служби виявило, що старший детектив діяв необачно та без дозволу.
При цьому пан Джахан висловив сподівання, що нинішні заворушення вщухнуть найближчими днями, і що Бірмінгем уникне будь-якого громадянського розколу.
Найкраща громада
На щастя, в Бірмінгемі так і не відбулося таких масштабних заворушень, як у Саутпорті та Белфасті, хоча люди прийшли в район Бордслі-Грін із серйозними намірами.
З цього приводу, пан Джахан, який живе у Вінсон-Грін, пишається своїм районом і містом, яке є прикладом багатонаціонального мегаполіса, де люди всіх верств суспільства та походження виявляють співчуття один до одного. Чоловік проти того, щоб люди робили якісь дурниці в місті та очорнювали, як свою, так і репутацію Бірмінгема. Адже тут живе одна з найкращих громад, яка старається триматися разом.
Джерела: