Артур Гібсон був пристрасним прихильником соціальної справедливості та невпинно боровся за права простих громадян обіймаючи посади у профспілках. Бувши лорд-мером Бірмінгема він прагнув зробити місто більш відкритим та космополітичним. Далі на birminghamyes.
Торгівля, профспілки, політика
Артур Лумміс Гібсон народився у 1899 році у Нортвічі, що у графстві Чешир. Про його родину документів не залишилося. Відомо, що він навчався у середній школі Читама, а потім у вищій школі торгівлі у Манчестері. Артур добре орієнтувався в економічних питаннях і його знання були корисними для ведення бізнесу. Працювати він почав доволі рано у чотирнадцять років одразу на посаді менеджера по гуртовій торгівлі шовком. Пізніше він перейшов на роботу офісного службовця у Дружнє товариство ливарників чавуну. Громада була однією з перших профспілок у Сполученому Королівстві, її заснування сягає 1809 року. На відміну від інших дружніх товариств, яких турбував взаємний добробут, ця організація від початку свого існування спрямовувала роботу на покращення умов праці. У 1929 році Гібсон організував у Мідлендсі Національну спілку службовців і адміністративних працівників, яка здійснювала контроль за дотриманням законодавства про охорону праці, слідкувала за створенням належних безпечних і нешкідливих виробничих та санітарно-побутових умов праці тощо. Членство організації впродовж десятиліття невпинно зростало. Гібсон зарекомендував себе як борець за права службовців. Його запрошували бути аудитором на підприємствах та представляти організацію на Конгресах профспілок.
У 1945 році Артур Гібсон вступив до Лейбористської партії Міської Ради Бірмінгема, де представляв Нортфілд. У 1953-1955-х роках він увійшов до складу фінансового комітету Міської Ради, а у 1954 році обраний її високопоставленим членом. У 1955 році Артур Гібсон був обраний лорд-мером Бірмінгема.
Досягнення на посаді лорд-мера
За рік роботи очільником міста Гібсон ініціював програму оновлення інфраструктури, зокрема будівництво нових доріг та автобусних маршрутів. Забезпечив заснування нових шкіл, житлових комплексів та лікарень. Він був переконаний, що освіта та культура є ключовими факторами розвитку міста, тому сприяв відкриттю нових бібліотек. Під час правління Гібсона сильно покращилось економічне положення. За кількістю створення нових робочих місяць Бірмінгем поступався лише Лондону. Безробіття не перевищувало 1%.
Артур Гібсон плідно розвивав міжнародні відносини. У часи так званої “хрущовської відлиги”, яка мала місце після смерті Сталіна, він намагався налагодити торгові та культурні зв’язки з Радянським Союзом. Це був період надій кінця кривавого режиму. Гібсон особисто очолював делегацію з восьми осіб до міста Свердловськ, нинішній Єкатеринбург.
У квітні 1956 року Гібсон приймав Хрущова та члена Президії ЦК КПРС Булганіна у Бірмінгемі. Варто зазначити, що це була перша закордонна поїздка Хрущова до країн Заходу. Він не передбачав підписання жодної угоди й був оголошений як “візит доброї волі”. Квітнева подія 1956 року викликала широке освітлення в американській та британській пресі. На жаль стало зрозуміло, що існує загроза розгортання холодної війни з боку Радянського Союзу, оскільки під час промови у Бірмінгемі Хрущов вихвалявся керованими ракетами та водневими бомбами. Попри те, що у Гібсона був намір розвивати торгові відносини з СРСР Хрущов вимагав зняття заборони експорту військового озброєння.
Наприкінці 1956 року у Гібсона стався серцевий напад, і він пішов у оздоровчу відпустку. Через два роки зміг повернутися до роботи, однак наступний серцевий напад у лютому 1959 року обірвав життя політика. Артур Гібсон запам’ятався своєю відданістю у служінні громадянам.