Вільям Сколфілд був британським бізнесменом, ліберальним політиком та провідною фігурою свого часу. За визначні заслуги й внесок у розвиток промисловості та економічному зростанню Бірмінгема у 1838 році був обраний першим мером міста. Обіймаючи лідерську посаду, Вільям Сколфілд сприяв інвестиційній привабливості Бірмінгема та захищав інтереси містян. Далі на birminghamyes.
Батькова опіка
Вільям Сколфілд народився у 1809 році в самому серці Бірмінгема на Старій Площі, яку з часом поглинули новітні забудови. Батько Джошуа Сколфілд був вагомою фігурою міста. Довгий час він займався бізнесом, володів банком, торгував та мав фабрику з виготовлення чавуна. Після того, як його фінансове становище стало значно поліпшилось, Джошуа почав брати участь у політиці та муніципальних благодійних заходах. Свою діяльність він поєднав з радикальним економістом та бунтарем Томасом Атвудом. Разом вони боролися за зміни не лише у Бірмінгемі, але й устрої державного управління. Зокрема виступали за зменшення парламентського строку до трьох років, голосування бюлетенями та вільну торгівлю. Отже, доля сина у певному сенсі була визначена наперед. Він мав піти шляхом батька: спочатку стати успішним бізнесменом, завоювати довіру і повагу містян та стати впливом політиком Бірмінгема. Батько всіма можливими засобами піклувався про освіту та виховання Вільяма і його брата Климента. Щоб син набрався досвіду у веденні ділових справ Джошуа відправив його ознайомитись зі світовими тенденціями у США та Канаді. У 1837 році Вільям одружився й повернувся до Бірмінгема, щоб допомагати батькові.
Мер Бірмінгема та парламентська політика
У 1835 році вийшов Закон про муніципальні корпорації. Нове законодавство було частиною програми реформування місцевого самоврядування в Англії та Уельсі. В результаті почала працювати уніфікована система муніципальних районів, якими керували міські ради. До їхнього складу обов’язково мали входити міщани. Перед нововведенням управління містом знаходилось під керівництвом судової колегії. Її зазвичай очолював головний судовий пристав. У 1837 році Вільяма Сколфілда призначили верховним судовим виконавцем. На цій посаді він відстоював приєднання міста до програми впровадження місцевого самоврядування в Англії. У 1838 році Бірмінгем став її частиною й отримав офіційну хартію, яку Вільям особисто зачитав у ратуші. На перших виборах Міської Ради мера він був відповідальним за дотриманням правил голосування. Коли Рада була обрана на її засіданні Вільям Сколфілд був одностайно обраний мером міста строком на один рік. Час його правління видався непростим, оскільки почалися “чартистські заворушення” у районі Білл-Рінг. Чартизм був демократичним рухом робітничого класу, який вимагав виборче право. Через протести майбутнє існування новоствореної Міської Ради було під сумнівом. У Лондоні події викликали занепокоєння. Однак, все скінчилось добре. Поліції вдалось втихомирити робітників та уникнути негативних наслідків. Вони на деякий час змирились з тим, що малоосвічені й тому управляти будуть аристократи та представники середнього класу. Наприкінці свого терміну правління Вільям був обраний членом Міської Ради.
У 1844 році батько Вільяма Джошуа спочив, а оскільки він був представником у Парламенті, з’явилась вакансія на цю посаду. Вільям спробував свої сили у позачерговій виборчій кампанії, але зазнав поразки. Через три роки на загальних виборах йому вдалося перемогти й він спрямував свою політичну діяльність на розв’язанні нагальних проблем Бірмінгема у Парламенті. Вільям виступав за надання права голосу робітникам, підтримував вільну торгівлю, як і його батько, та боровся за свободу віросповідання.
В історії Бірмінгема Вільям Сколфілд залишився першим мером міста, інтереси якого відстоював все життя. Його відданість громаді, стратегічний погляд на розвиток та вміння об’єднувати людей стали визначальними чинниками у розбудові процвітання Бірмінгема.