Становище жінки на початку XX століття було підпорядковане чоловікам. Ідеальна дружина та, що залишається вдома, тоді як ідеальний чоловік ходить на роботу і займається публічною діяльністю. До того ж заміжнім жінкам не дозволялось володіти майном і укладати контракти від свого імені. Здавалося малоймовірним, що жінка може стати впливом політиком, однак Елен Пінсент вдалось змінити таке упереджене ставлення. Вона назавжди похитнула розуміння доброчесного положення жінки у суспільстві. Далі на birminghamyes.
Походження і громадська активність
Елен Пінсент народилась у 1866 році в графстві Лінкольншир в сім’ї священника Річарда Паркера. У 1888 році вона вийшла заміж за Г’юма Пінсента, родича відомого філософа Девіда Г’юма. У шлюбі слушна домогосподарка народила і виховала трьох дітей. На початку XX століття вона відмовилась від стереотипу “ідеальної дружини” й долучилась до громадської діяльності. Елен була типовою представницею середнього класу. Саме такі жінки першими почали змінювати державний устрій, оскільки жінки робітничого класу не були достатньо освіченими, а леді аристократичного походження здебільшого обирали життя “світських левиць”.
На початку XX століття існувало загальне уявлення, що домогосподарки особливо підготовлені для вирішення конкретних “жіночих проблем”. Їхні уміння були корисними у галузі освіти, охорони здоров’я, зокрема матерів та дітей. Вважалось, що жінки добре розуміються на вдосконаленні житлово-комунальних послуг та поліпшенні становища бідних. Елен Пінсент сфокусувала свою громадську активність на піклуванні про дітей з вадами. Вона очолювала Комітет спеціальних шкіл впродовж 1901-1913-х років, довгий час бувши у ньому єдиною жінкою. Варто відзначити, що у першій половині XX століття ще була поширена псевдонаука євгеніка і до осіб з вадами могли офіційно вживати такі вирази як “ідіоти”, “недоумки”, або “люди з дефектами”. Однак для Елен це були просто діти, яким вкрай необхідна спеціалізована освіта та особливий догляд доки вони самостійно “зможуть протистояти труднощам і спокусам життя”. Вона особисто сприяла відкриттю нових навчальних закладів для дітей та впровадженню освітніх програм, які б враховували вади.
Політична діяльність
Парламентське виборче право було надано жінкам Великобританії лише у 1918 році, але вони могли голосувати та висувати свою кандидатуру на місцевих політичних перегонах. Це було пов’язано з тим, що муніципальна влада загалом займалась розв’язанням соціальних проблем, які впливали на повсякденне життя людей і жінки могли з цим добре справлятися. Тому балотування на виборах для представниць середнього класу залучених у громадську діяльність було певним продовженням їхнього професійного зростання.
У 1911 році Елен Пінсент взяла участь у передвиборчій компанії. Вона балотувалась від Юніоністської ліберальної партії району Еджбастон. Її освіченість і манери викликали довіру серед виборців і Елен здобула перемогу. Вона стала першою жінкою членкинею Міської Ради Бірмінгема. Оклад сягав 400 фунтів, що робило її найоплачуванішою жінкою-службовцем у 1910-ж роках. Варто відзначити, що чоловікам платили 500 фунтів, така нерівність в зарплатах зберігається до сьогодні, а представниці жіночої статі продовжують боротьбу за рівні права. Свою посаду Елен обіймала впродовж двох років, а потім віддала перевагу опікуванню психічно хворих осіб. Серед її досягнень варто відзначити впровадження законодавства, що надавало право “неповноцінним жінкам”, які працювали здебільшого на фабриках або пралями розпоряджатися своїми зарплатами. До прийняття такого закону, вони повинні були віддавати гроші своїм чоловікам. Крім того, закон зобов’язував владу забезпечити житлом людей з “розумовою недостатністю”. Надалі Елен тісно співпрацювала з Центральною психічною асоціацією і стала впливовим політиком у галузі правових змін, які врешті дозволили жінкам брати участь у всіх сферах суспільної діяльності.
У 1937 році Елен Пінсент була відзначена званням Дами Командора Британської імперії. У 2017 році Кімнату комітетів у Місцевій Раді Бірмінгема перейменувати у Кімнату Елен Пінсент. В пам’ять про значний внесок у розбудову спеціалізованих навчальних закладів одна з початкових шкіл Бірмінгема для дітей з вадами назва “Школа Дами Елен Пінсент”.
