Відданий бізнесу та ідеалам справедливості Томас Атвуд пройшов шлях від грошової реформи до активної участі у політичному житті Бірмінгема і Великобританії. Бувши молодою людиною він не мав амбіцій стати учасником політичних дебатів. Однак задля поліпшення економічного стану держави Атвуду довелося перестати бути аполітичним. Заснувавши Бірмінгемський Політичний Союз він продемонстрував приклад нового підходу для розв’язання суспільних проблем. Далі на birminghamyes.
Перші кроки у банківській справі, мобілізація та громадська діяльність
Томас Атвуд народився у графстві Вустершир у 1783 році. Його батько Матіас був банкіром. За звичаями того часу сини продовжували справу батька. Після здобуття середньої освіти у гімназії, Томас переїхав у Бірмінгем й працював в банку у діловому центрі міста на вулиці Нью-стріт. Юнак зосередився на перебігу грошових операцій, але швидко зрозумів важливість реформування банківської системи через недостатнє усвідомлення уряду економічних процесів. Можливо ним керував юнацький максималізм, але Томас і справді мислив трохи попереду свого часу. Скоро від банківської справи прийшлось відійти.
У 1803 році Великобританія оголосила війну Франції через порушення Наполеоном Ам’єнського договору і готувалась до вторгнення військ у Сполучене Королівство. Як більшість молодих людей, Атвуд пройшов воєнну підготовку й отримав звання капітана добровольчої піхоти. До кінця року все вирішилось мирним шляхом, але Томас залишався у військовій частині до 1805 року. У 1806 році він одружився і переїхав жити в один з районів Бірмінгема. Вже у молодому віці Атвуд здобув повагу серед мешканців міста завдяки своєму статусу банківського працівника, розумовим здібностям та готовності розв’язувати проблеми інших. У 1811 році його обрали верховним судовим приставом міста. У 1812 році Атвуд захопився громадською діяльністю. Він брав активну участь в агітації за скасування наказів, які обмежували британську торгівлю з США. Промисловці вбачали в ньому свого апологета й обрали Томаса представником в уряді. Атвуду вдалося досягти часткових скасувань на заборону й громада ремісників Бірмінгема на знак вдячності подарувала йому срібний кубок.
Між фінансами та політикою
У 1815 році Атвуд повернувся до роботи з фінансами. Він виступав проти політики уряду щодо скорочення паперових банкнот. Його позиція в економічних питаннях була радикальною: “Обмеження кількості грошей обмежує засоби обміну товарів і це обмежує споживання, що своєю чергою обмежує виробництво”. Впродовж наступних років фінансист опублікував три брошури на тему грошової реформи. Основними тезами були: “емісія грошей створить ринки” та “від надлишку чи дефіциту грошей залежить масштаб усіх ринків”. Томас Атвуд мав прихильників й вони разом заснували Бірмінгемську школу. Вона стала прототипом економічних шкіл. Варто відзначити, що радикалізм у розв’язання громадських проблем подобався мешканцям Бірмінгема й Атвуд сформував свій електорат.
У 1823 році Томас організував у Лондоні парламентську опозицію, діяльність якої була спрямована на узгодження законів про торгівлю з представниками бізнесу. У 1830 році був заснований Бірмінгемський Політичний Союз. Організація боролась, щоб великі міста на кшталт Бірмінгема були представлені в Парламенті й впливали на внутрішню та зовнішню політику країни. У 1832 році через урядову кризу Бірмінгемський Політичний Союз мав на меті взяти справу у свої руки. 10 травня відбувся грандіозний мітинг де лунали заклики не сплачувати податки уряду. Назрівала революція й Атвуда хотіли заарештувати. Мешканці Бірмінгема особисто охороняли будинок свого політичного лідера. Врешті Лондон пішов на поступки, сплатив заборгованість місцевим підприємцям й кровопролиття вдалось уникнути. Атвуд став “ідолом народу”, двадцять районів Мідлендса обрали його своїм представником у Парламенті, а деякі називали героя “Король Том”. Подальші роки життя Томас Атвуд займався політичною діяльністю.
Визначний бірмінгемець довів, що сміливість і принциповість гарантують досягнення цілі. На Площі Чемберлена економісту та політику був встановлений незвичний пам’ятник, де Томас Атвуд символізує жагу до свободи, притаманну жителям Бірмінгема.